Святий вечір або Навечір'я Різдва Христового!
6 січня – Святий вечір або Навечір'я Різдва Христового.
За релігійним календарем сьогодні 6 січня віряни відзначають переддень Різдва, Святвечір. Це день, коли люди ходять по домівках і виконують колядки на щастя. (юліанський календар) Цього дня завершується Пилипівський піст, який починався 28 листопада.
Була завчасна й серйозна підготовка до різдвяно-новорічних обрядів. Обов’язково з пори жнив зберігали обжинкового Дідуха та відбирали пахуче сіно. До свят завершували всю важливу роботу по господарству . Обов’язково намагалися справити новий одяг для всіх членів родини та купити новий посуд (макітри, горшки, коцюби й макогони). Із воску власної пасіки люди виготовляли святкові свічки, приказуючи спеціальні замовляння і молитву.
Ранкові приготування
Ще вдосвіта господиня приступає до праці. Першою магічною дією є добування нового вогню. Жінка дістає з покуття кремінь і кресало, які останні дванадцять днів лежали під образами. Вона тричі кладе на собі знак хреста і, ставши обличчям до схід-сонця, викрешує «новий вогонь». Цим вогнем вона розпалює в печі дванадцять полін, що їх припасала та сушила дванадцять днів останнього місяця.
Після цього господиня приступає готувати дванадцять свят-вечірніх страв: ставить узвар, варить горох, квасолю, смажить капусту, рибу, ліпить вареники, готує бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці. В усьому їй допомагають діти. В цій багатій, але пісній вечері господиня представляє найголовніші плоди поля, городу і саду, ніби дає звіт новому рокові за своє багатство в минулому році.
Святвечір вважався насамперед сімейною вечерею. Коли в домі панували мир, спокій і злагода, а все горе і печалі віддавалися забуттю. За старовинним звичаєм святковий стіл 6 січня спочатку посипали сіном, на згадку про вертеп і ясла, перший притулок Христа. Потім його покривали скатертиною, з-під якої найповажніший член сім'ї повинен був витягнути соломинку. Якщо вона була довгою, розраховували на хороший урожай, коротка соломинка пророкувала нестаток їжі.
В цей день був звичай колядування. Юнаки та дівчата збиралися купками, ходили по домівках співали пісні-колядки, цим вони просили у господарів різні частування і гроші. З шостого січня до чотирнадцятого числа жінки не вимітають сміття з дому, потім збирають все сміття і спалюють у дворі будинку.
У центральній та східній Україні діти носять вечерю до близьких родичів: онуки — до баби і діда, племінники — до тітки і дядька, хрещеники — до хрещених батьків. На Гуцульщині та на Покутті заможніші ґазди несуть вечерю до бідніших. Цей звичай по-в’язаний там зі спомином про померлих родичів.
